Як провести монтаж зовнішньої каналізації

Монтаж зовнішньої каналізації у наш час – це не забаганка, а необхідність, якщо мова йде про власний будинок чи квартиру, але справа монтажу не така легка, як може здатися і потребує певних знань та навичок. Розповімо про деякі основні моменти, на які варто звернути увагу першочергово та які допоможуть уникнути проблем у майбутньому.

Види зовнішньої каналізації

Підбір видів зовнішньої каналізаційної системи для вашого будинку чи квартири обумовлений такими факторами як тип системи та обсяг стоків, тобто передбачуване навантаження на систему.

Є три основні види каналізаційних систем: 

1. Роздільна, де дощові та побутові стоки повністю ізольовані.
2. Напівроздільна, яка оснащена загальним накопичувачем.
3. Загальносплавна, тобто єдина як для побутових, так і для дощових стоків.

Також каналізаційні системи поділяються на зливові, побутові, господарсько-побутові за типом очищення стічних вод.

Будь-яка каналізаційна система, незалежно від її типу, оснащується такими комплектуючими, як лічильники, очисні споруди, резервуари для забору відходів тощо. За потреби може бути встановлене і насосне обладнання, якщо не вдається зробити самопливну каналізацію або встановлюється жировловлювач.

Етапи робіт з монтажу зовнішньої каналізації

Роботи з монтажу зовнішньої каналізації передбачають такі основні етапи:

1. Розмітка проходження труб. Робиться за допомогою спеціальних маячків, які встановлюються на передбачуваному маршруті прокладання каналізаційних мереж. Маячки встановлюються в землю через кожні 2-3 метри. Ще один ряд маячків встановлюють на 1,5-2 м далі від передбачуваного діаметра труб на такій же відстані, як і попередній ряд, та з’єднується дротом чи ниткою. Позначаються місця, де заплановане встановлення септика, колодязя тощо.
2. Викопування траншеї. Траншея для каналізаційної системи має бути викопана під нахилом до 30 мм на 1 м, щоб у майбутньому система не засмічувалася та була максимально самопливною. На глибину траншеї впливають такі фактори, як глибина розташування колодязя, наявність на поверхні дорожньої інфраструктури, а також товщина промерзання грунту у місцевості. Середня глибина траншеї – від 50 см до 1 м, але може бути і більшою.
3. Піщана подушка. Це 20 см піску, або піску з цементом, який укладається на дно траншеї, а часто ще й поверх труб каналізації, задля зменшення навантаження на останні та убезпечення від підземних вод.
4. Монтаж труб здійснюється після попередньої обрізки та формування, використовуючи герметик, ущільнювач та інші монтажні елементи. За потреби встановлюється наглядовий колодязь (якщо довжина трубопроводу перевищує 25 м).
5. Випробування мережі. Здійснюється шляхом пуску води по каналізаційній системі. У разі виявлення протікання здійснюється повторний монтаж або герметизація.

Проєктування зовнішньої каналізації

Правильне проєктування зовнішньої каналізації максимально спрощує процес монтажу та подальшої експлуатації каналізаційних мереж, а також допомагає розв'язати такі питання як утилізація побутових відходів, збір стічних вод та їх подальше перероблювання, захист екології та населення від дії патогенних мікроорганізмів, які можуть бути присутніми у відходах життєдіяльності тощо. 

Потрібно провести розрахунок водовитрати домогосподарства, щоб з’ясувати майбутнє навантаження на каналізаційну систему. Враховується також кількість осіб, що проживають у будинку та будуть користуватися каналізацією.

Визначаються і з типом каналізаційної системи – промислова чи побутова.

Плануються септики чи дренажні системи для очищення від побутових відходів чи їх скидання, відстійні баки, спеціальні утилізаційні місця тощо. 

За наявності на прибудинковій території басейну, це також потрібно враховувати у проєкті та одразу планувати дренажну систему під нього.

Дощові води не варто скидати у загальну каналізаційну систему, для неї має бути сформована окрема дренажна мережа чи трубопровід, зважають і на кондиціонування приміщення, бо це теж потребує додаткового дренажу. 

Визначаються у проєкті і з плануванням помешкання, територією розміщення та кліматичними й геодезичними особливостями місцевості. 

Зваживши на всі ці фактори, ви отримаєте документ, який має містити такі основні пункти:

• схема трубопроводу;
• стояки системи каналізації;
• параметри трубопроводу;
• аксонометрію;
• очисні місця;
• наявність та тип насосного обладнання за потреби;
• класифікація монтажних матеріалів.

Вартість проєктування залежить від таких факторів, як тип каналізаційної системи, види матеріалів тощо.

Правила установки зовнішньої каналізації

Правила установки зовнішньої каналізації визначаються Санітарними нормами та правилами й регламентують чотири головні аспекти: діаметр труб зовнішньої каналізації, їх товщину, глибину прокладання та сам процес укладання труб зовнішньої каналізації.

Діаметр труб визначається залежно від типу каналізаційних мереж:

• 150 мм – для побутових або виробничих вод всередині кварталу;
• 150 мм – напірні каналізаційні мережі;
• 200 мм – вулична каналізація;
• 220 мм – для дощових вод у межах кварталу;
• 250 мм – вуличні ливневі мережі.

Товщина труб зовнішньої каналізації має такі параметри:

1. Легкі – товщиною 2,3 мм, що витримують тиск 630 Па та розраховані на глибину прокладання до 2 м; 
2. Середні – 2,5-12,3 мм, 600-800 Па, глибина – 2-6 м. Для середнього зовнішнього навантаження, наприклад, автошляхи;
3. Важкі – 3,2-12,3 мм, 800-1000 Па, глибина до 8 м та здатні витримувати великі навантаження автомагістралей чи бути прокладеними під будинками.

При прокладанні каналізаційних труб мінімізують чи уникають гострих та прямих кутів, які шкодять водовідтоку та затримують тверді побутові відходи.

Напрямок руху стічних вод також являється вказівкою напрямку прокладання труб зовнішньої каналізаційної системи. Це стосується як горизонтальних, так і вертикальних трубопроводів.